Гідро-пароізоляція

Гідроізоляція – це система заходів та матеріалів, призначених для запобігання проникненню води у рідкому стані (дощ, ґрунтова вода, танення снігу) ззовні будівельної конструкції всередину. Її основна мета – захист будівельних елементів (фундаменту, стін, покрівлі, перекриттів) від руйнівного впливу вологи, що може призвести до руйнування матеріалів, корозії, розвитку плісняви та грибка, а також зниження теплоізоляційних властивостей.

Ключові властивості гідроізоляції:

• Водонепроникність: Головна властивість – здатність не пропускати воду навіть під тиском.
• Еластичність: Важлива для компенсації температурних розширень та рухів конструкції.
• Стійкість до агресивних середовищ: Особливо актуально для гідроізоляції фундаментів, де можливий контакт з хімічно активними речовинами в ґрунті.
• Довговічність: Матеріал повинен зберігати свої властивості протягом тривалого часу.
• Стійкість до УФ-випромінювання: Для зовнішніх гідроізоляційних матеріалів.

Види гідроізоляційних матеріалів:

• Рулонні: Бітумні, бітумно-полімерні матеріали (руберойд, євроруберойд, мембрани EPDM, ПВХ, ТПО).
• Обмазувальні: Бітумні мастики, полімерні мастики, цементно-полімерні суміші. Наносяться як фарба, утворюючи суцільне безшовне покриття.
• Проникаючі: Спеціальні суміші, які проникають у пори бетону та кристалізуються, роблячи його водонепроникним зсередини.
• Мембранні (супердифузійні мембрани): Особливий вид гідроізоляції для покрівлі. Вони водонепроникні ззовні, але при цьому мають високу паропроникність, дозволяючи парі з утеплювача виходити назовні. Це "дихаючі" матеріали.
• Напилювані: Рідка гума, полімерні склади, що наносяться методом напилення.

Місця застосування гідроізоляції:

• Покрівлі: Захист від дощу та снігу.
• Фундаменти та підвали: Захист від ґрунтових вод.
• Санвузли, ванні кімнати, кухні: Захист від протікань та розливу води.
• Басейни, резервуари: Забезпечення герметичності.
• Балкони та тераси.

2. Пароізоляція: Захист від Внутрішньої Пари

Пароізоляція – це шар матеріалу, який запобігає проникненню водяної пари, що утворюється всередині приміщень (від дихання, приготування їжі, прання тощо), у будівельні конструкції та теплоізоляційний шар. Основне завдання пароізоляції – захистити утеплювач від намокання, оскільки волога в ньому різко знижує його теплоізоляційні властивості (мокрий утеплювач може втратити до 50% своєї ефективності), а також запобігти гниттю дерев'яних елементів та появі плісняви.

Ключові властивості пароізоляції:

• Пароізоляційна здатність: Здатність максимально обмежувати або повністю перешкоджати проходженню водяної пари.
• Міцність: Повинна витримувати механічні навантаження під час монтажу.
• Довговічність: Зберігати свої властивості протягом усього терміну служби конструкції.

Види пароізоляційних матеріалів:

• Поліетиленові плівки: Найпростіший і найдоступніший варіант. Можуть бути армованими для підвищення міцності.
• Поліпропіленові плівки: Міцніші за поліетиленові.
• Фольговані плівки: Мають фольгований шар, який відбиває тепло, забезпечуючи додаткову теплоізоляцію. Часто використовуються в приміщеннях з високою вологістю та температурою (бані, сауни).
• Пароізоляційні мембрани: Це щільніші матеріали з дуже низькою паропроникністю.
• Рідкі пароізоляційні мембрани: Наносяться як фарба, створюючи безшовний паронепроникний шар.

Місця застосування пароізоляції:

• Зсередини покрівельного пирога: Між утеплювачем та внутрішнім оздобленням.
• З внутрішньої сторони стін: У каркасних будинках, або там, де стіни утеплені зсередини.
• Утеплені перекриття: Наприклад, між поверхами або над підвалом.
• Парні та сауни: Запобігання проникненню великої кількості пари в конструкції.